
Вплив імперії Габсбургів
Не можу не згадати про одну австрійську родину Габсбургів, яка мала значний вплив на гісторію України. Так, не всі Габсбурги були “патріотами України”! Але один із них-Вільгельм фон Габсбург-Лотрінген заслуговує на нашу увагу. Військовий діяч, політик, дипломат, поет, ерцгерцог династії Габсбургів, полковник Легіону українських січових стрільців це все про нього. Навчаючись в академії, Вільгельм почав серйозно цікавитися українською культурою – вивчав мову, читав книжки українських письменників і поетів, захоплювався творами Івана Франка, Тараса Шевченка, Василя Стефаника та інших. Зокрема, першою українською книгою, з якою він ознайомився, була “Історія України-Руси” Михайла Грушевського.
Моя бабуся казала мені, що життя складається з деталей. Ось одна подробиця про Вільгельма Габсбурга. 14-літній Вільгельм зайшов до графа Чарториського, який одружився з його сестрою, і сказав йому: “Ти мене обдурив, ти казав мені, що немає української нації, мови, культури, я в твою хату більше не зайду?” Сказав і дотримав слова. 3 цієї малої деталі ми впізнаємо велику людину. Вільгельм фон Габсбург, австрійський ерцгерцог, родич австрійського цісаря, обрав собі українську ідентичність і став легендарним полковником Василем Вишиваним, який боровся за незалежність України в часи Першої і Другої світових воєн.

Затятий мрійник і романтик, Вільгельм потерпав від поразок у політиці. Натомість як полковник Василь Вишиваний залишив яскравий слід в українській національній гісторії, ставши одним із очільників-націєтворців. У 1918 році йому пропонували очолити Український уряд.
У 1921 році вийшов збірник його віршів “Минають дні” українською мовою під псевдонімом Василь Вишиваний. У 1930-х роках він контактував з лідерами ОУН Євгеном Коновальцем й Андрієм Мірошником. Займався Вільгельм і бізнесом. Був власником лакофарбового заводу. Під час Другої світової війни жив у Відні. Як і всі Габсбурги, рішуче відмовився від співпраці з нацистами і перебував під наглядом гестапо. Після закінчення війни залишився в радянській зоні окупації Австрії. Сталінська розвідка вела за ним таємне стеження. У серпні 1947 року був арештований органами радянської держбезпеки й вивезений у Київ. 25 травня 1948 року Особлива нарада присудила його до 25 років ув’язнення в таборах. Помер від туберкульозу 18 серпня 1948 року в Лук’янівскій в’язниці Києва. Регабілітований 28 грудня 1989 року. Кому цікаво більше дізнатися про Вільгельма Габсбурга, рекомендую книжку англомовного гісторика Тімоті Снайдера “The Red Prince: The Secret Lives of a Habsburg Archduke” або українською “Червоний князь”. Період Габсбургів був дуже корисним для україномовних мешканців Австро-Угорської імперії, а іх наприкінці XIХ ст. нараховували до 13 %.